Постановочний план вистави

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

РІВНЕНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

ІНСТИТУТ МИСТЕЦТВ

Художньо-педагогічний факультет

   Кафедра театральної режисури

ДИПЛОМНА РОБОТА З РЕЖИСУРИ

ПОСТАНОВОЧНИЙ ПЛАН ВИСТАВИ

За п’єсою М. Старицького  “ЗА ДВОМА ЗАЙЦЯМИ”

                                                                                     Виконала:

                                                                          Студентка 5 курсу

                                                                    Спеціальності:

                                                                    «Театральне мистецтво”                                                                               ЗОЗУЛЯ Ірина Петрівна 

Керівник:

Доцент БОРЕЙКО Г.Д.

                                                                                     

                                                                    Рецензент -

Рівне  -  2014

ЗМІСТ

ВСТУП

Обґрунтування вибору п’єси                                                                          4

І. Режисерський аналіз п’єси

1. Автор і епоха                                                                                      5

2. Специфіка зображуваного в п’єсі життя                                           7

3. Основні події п’єси                                                                             8

4. Подійний ряд                                                                                      9

5. Конфлікт і предмет конфлікту                                                           10

6. Дія і протидія                                                                                      11

7. Композиція п’єси                                                                                13

8. Жанрові і стильові особливості п’єси                                                15

ІІ. Задум вистави                                                                                   16

1.     Надзавдання і наскрізна дія                                                         17

2.     Образ і стиль вистави                                                                   18

3.     Манера акторської гри                                                                          19

4.     Режисерська трактова ролей                                                                 20

5.     Композиція                                                                                             28

6.     Темпо-ритм вистави                                                                      31

7.     Атмосфера                                                                                              32

8.     Пластика вистави                                                                                    33

Реалізація задуму вистави                                                                   34

1.     Робота з акторами                                                                        35

2.     Сценографія вистави                                                                     36

3.     Музично-шумове оформлення вистави                                       37

Додатки                                                                                                       38

1.     Графік випуску вистави                                                                         39

2.     Виписка на реквізити                                                                    40

3.     Виписка на костюми та взуття                                                      41

4.     Музично-шумова партитура                                                                 43

5.     Світлова партитура                                                                      44

6.     Монтувальний лист                                                                       45

7.     Макет декорації                                                                             46

8.     Ескізи костюмів                                                                             47

9.     Література                                                                                              56

10.                       Афіша                                                                                            57

11.                       Режисерський примірник п’єси                                                    58

В С Т У П

          Ця п'єса, така легка та смішна, насправді являє собою водевільне розкриття досить глибокої життєвої ситуації, пов'язаної із людською підступністю, бажанням скористатися чужою довірливістю, бажанням збагатитися за чужий рахунок, із зрадою, і, навпаки, справжніми людськими почуттями, їх щирістю, правдивістю, красою.

П'єса М. Старицького «За двома зайцями» спрямована проти міщанства, звироднілої молоді, проти куцості буржуазної моралі.

Актуальна, вагома проблематика, психологічна достовірність характерів, що водночас є й виразними соціальними типами доби, природність конфлікту, викінчена форма кожної сцени, п'єси в цілому.

Хитрий «цилюрник», аби врятуватися від банкрутства, залицяється до двох панночок одразу, не без успіху «крутить» з ними романи, які начебто ось-ось мають закінчитися весіллям, проте зрештою зазнає фіаско: його викривають і осоромлюють. Уособленням «зайців», за якими погнався Голохвостий є не лише дві дівчини — одна багата, а друга вродлива, а й дві культури — традиційно народна і та, що нібито пройнята новими віяннями, два світогляди -  споживацький і шляхетний.

Кумедна штучність Проні та Голохвостого — результат добровільної втрати природності, якогось аж агресивного заперечення своєї українськості. І це теж традиція. За нею — моральний імператив, що визначав ставлення Т.Шевченка, М.Гоголя, А.Свидницького, того ж таки І.Нечуя-Левицького до гримас малоросійства. Коли Голохвостий презирливо кидає в бік хлопців із Подолу: «Дурні хахли!»; коли Проня Прокопівна дорікає батькам за те, що вони

говорять «по-мужицьки», виникає ситуація абсурду. Криза ідентичності  (якщо

висловлюватися в термінах сучасної психології). Перекупка Секлета Пилипівна, мати Галі, знаходить куди простіші слова: «Перевертні дурноголові!»

          Ми сподіваємось, що наше «міщанське» минуле відійшло у небуття, а люди, як Голохвостий та Проня завжди існуватимуть, але їх має бути менше. Їм завжди створюватимуть опір носії протилежної точки зору - як Секлита, Степан, Галя.

Автор пропонує широке коло проблематики - соціальної нерівності, моралі, стосунків дітей та батьків, власності, кохання, деморалізації, про фанатичного ставлення до національних традицій, які актуальні для сьогоднішнього часу, що дають в легкій, невимушеній формі покопатися в собі і переосмислити своє ставлення відносно багатьох цінностей. Твір втілює основні риси нашої ментальності: вміння посміятися над собою, вміння бути вищим за життєві обставини, зберігати, як Галя, свою людську гідність. Опираючись на можливості для постановки вистави - матеріальні ресурси, акторів, вважаємо, що вони відповідають основним вимогам для вдалої постановки. Вистава орієнтована на широке коло глядачів.

ОБГРУНТУВАННЯ ВИБОРУ П’ЄСИ

Ось уже більше ста років, як Михайло Старицький створив свою чудову комедію "За двома зайцями". Час в якому живуть І діють герої п’єси - кінець XIX століття. Так чому ж і нині тема п’єси залишається актуальною, а сам твір користується неабияким успіхом у глядача в наші дні ?

Жив і творив Михайло Старицький в часи, коли жорстока реакція царського уряду всіляко утискала розвиток українсь­кої культури, нації. Проте, палка любов до української мови спонукала письменника стати на захист вітчизняної культури. Кінець XIX століття - це ще й час, коли на життя і звичаї українського народу, особливо на міське населення, великий вплив мав розвиток закордонних "достоїнств".

Яскраво змальовуючи життя, побут та звичаї міщанства а кінці XIX століття, М.Старицький тим самим закликає завжди любити свою рідну мову, не цуратись вітчизняної культури, звичок, прагнути жити чесно, без компромісів.

Ця тема е надзвичайно актуальна і в наші дні. "Голохвостий не вмер. Він ще є. Наша сучасність знає цей тип… Та хіба сірків, лимарих,.. мало в нашій сучасності , в нашій театральній залі зрештою".

Особливо велике значення п’єса має для молоді.

Всім відомо, що майбутнє нашої Вітчизни в руках молодих. А це значить, що молоде покоління повинно бути патріотом у повному розумінні цього слово : повинно бути духовно багатим, морально чистим . Проте і в наш час, коли розвивається наша українська нація, коли розвиток промис­ловості не може цілком задовольнити потреби кожної люди­ни, знаходиться чимало людей, які стають рабами речей з імпортним ярликом, які не знаючи досконало своєї мови, культури плазують передусім закордонним, престижним.

Життя таких людей проходить не в творчому, трудовому горінні, а в повсякденних пошуках модних речей. Нерідко найвищі почуття людини перетворюються в предмет того, що вийшовши заміж, або оженившись по розрахунку, можна досяг­нути певних цілей. Звичайно, це не е типовим для життя людини, але такі випадки на жаль і непоодинокі. Тому потрібно неабияке значення придавати вихованню молоді, вихованню на кращих вітчизняних зразках, традиціях.

Саме тому ми і вирішили іще раз звернутися до чудової української класики, щоб методом художнього образу, слова показати глядачу як кумедно і непристойно може виглядати чоловік, який втрачаючи своє власне обличчя, прикривається маскою плазуна перед усім престижним, загострити почуття власної гідності. А можливо хтось побачить себе збоку, і вірно зрозуміє свої недоліки.

Твір "За двома зайцями" дає великі можливості і для цікавого художнього і образного вирішення вистави.

П’єса дійова, цікава, конфлікти загострені, образи змальовані чітко, яскраво.

Мова героїв своєрідна, характерна для кожного окре­мого виконавця. Порівняно невелика кількість виконавців дає можливість підготувати п’єсу для показу на сцені.

Декорації нескладні, що полегшує роботу над п’єсою.

Щодо костюмів, то широкий іконографічний матеріал допоможе вірно відтворити на сцені епоху , в якій діяли і жили герої комедії "За двома зайцями".

АКТУАЛЬНІСТЬ

П’єса М.Старицького “За двома зайцями” стоїть в ряді кращих українських творів і в наш час являється ак­туальною в своїй сатиричній направленості проти міщансь­кої ідеології в свідомості людей. Люди повинні жити своїм природним життям, а не бути кривнями, перевертнями - стверджує М.Старицький.

І в наш час є люди. які хочуть показати себе в більш яскравому плані, ніж вони є насправді, по тих чи інших при­чинах. Чваняться своїми видуманими заслугами. Забувають свою рідну мову, звичаї і щосили пнуться до "вищого" світу. П’єса розкриває міщанську психологію, її тупість, обмеженість , яка створює людину, а тим самим показує те зло, яке являє собою міщанство.

І. РЕЖИСЕРСЬКИЙ АНАЛІЗ П’ЄСИ

АВТОР  І  ЕПОХА

Творчість Михайла Старицького - значний крок вперед у розвитку української мови, у поширенні тематичного виднокругу української літератури, у зміцненні в нашому письменстві реалізму"

М.Рильський.

Серед українських прогресивних письменників, які в другій половині минулого століття вели боротьбу проти соці­ального і національного поневолення свого народу, одне з помітних місць займає Михайло Старицький. Діяльність його була багатогранною : він виступав і як поет, драматург, прозаїк та перекладач, і як організатор видавничої справи та театру на Україні. Працюючи разом із своїми однодумцями М.Лисенком, М.Кропивницьким, І.Карпенком-Карим, М.Заньковецькою, П.Саксаганським та іншими талановитими митцями, М.Старицький віддав усю свою енергію піднесенню української культури.

Своїми кращими поетичними, драматичними та прозовими творами він зробив значний внесок в історію української літератури.

Народився Михайло Петрович Старицький 14 грудня 1840 року в селі Кліщинцях колишнього Золотоніхського повіту на Полтавщині, в небагатій поміщицькій родині. Батько його, Петро Іванович, офіцер російської армії, помер, коли хлопцю пішов лише п’ятий рік. Мати письменника, Настасія Захарівна, походила з культурної родини Лисенків, яка не цуралася прос­того люду, гуманно ставилась до селян, любила українську мову, народні пісні та звичаї.

В 1851 році М.Старицький вступив до Полтавської гімна­зії. Невдовзі на дванадцятому році життя він втратив також матір і з того часу став виховуватись в сім’ї свого дядька по матері В.Лисенка.

Відтоді і на все життя подружився М.Старицький із М. Лисенком. Їхня дружба стала невдовзі основою великої спільної праці в галузі українського театру та музики.

Під час навчання в гімназії М.Старицький захоплюється творами російської та світової класики. Обізнався також ширше і з українською літературою. На цей час припадають його перші спроби в літературі. Це були гумористичні вірші на теми гімна­зійного життя, написані російською мовою та українською мовою.

Після закінчення гімназії М.Старицький вступає до Хар­ківського університету, потім переходить до Київського уні­верситету, який на той час був центром прогресивної думки на Україні. У вихрі бурхливого громадського життя поринули і М.Старицький, і  М.Лисенко.

З ряду обставин М.Старицький не зміг закінчити

університет. В умовах шаленої реакції він починає активну літературну і театральну діяльність.

У Києві він бере активну участь у роботі Південно - Західного товариств, а разом з М.Лисенком організовує То­вариство українських сценічних акторів, яке підготувало на сцені чимало українських п’єс, опер та оперет.

М. Старицький віддав багато енергії та часу організації аматорських театральних вистав та концертів у Києві.

В 1883 році він очолив, як антипринер, українську профе­сійну трупу під режисурою М.Кропивницького, до якої ввійш­ли такі талановиті актори як М.Садовий, М.Заньковецька, П.Саксаганський, В.Грицай, М.Садовська-Баділатті та інші. Це був початок розвитку українського .справді народного, реалістичного театру. Йому віддав М. Старицький всі свої знання, уміння громадський закал, організаторські здіб­ності, а також кошти, які він мав, продавши маєток на По­діллі. Все це надало театральній справі більш широкого розвитку.

Очоливши трупу, М. Старицький зміцнив її організаційно, створив новий хор і оркестр, обновив декорації, костюми та реквізит, поліпшив умови життя всіх працівників, а також подбав про розширення репертуару. Крім добре відомих глядачами творів Котляревського, Квітки-0снов’яненко, С.Гулака-Артемовського, було поставлено п’єси Кропивницького, Старицького, В.Александрова, В.Дмитренка та інших. Під керів­ництвом М. Старицького трупа виросла, змужніла і здобула славу. Вистави вона давала на високому художньому рівні.

Трупа М.Старицького гастролювала в Москві і в Петер­бурзі, на широких просторах Російської імперії. Всюди її супроводжував незмінний успіх. Щоденна напружена праця та мандрівне життя підірвали здоров’я Старицького. Він починає хворіти і в 1893 році залишив трупу. Останні роки свого життя Старицький присвятив літературній творчості, віддавши їй всю свою енергія і весь свій талант. Не зважаючи на по­гіршення стану здоров’я, М.Старицький продовжував свою гро­мадсько-культурну діяльність. Він виступив одним з органі­заторів Всеукраїнського театрального товариства , яке склика­ло в 1897 році Перший всеросійський з’їзд сценічних діячів.

В останні роки життя письменника посилюються нападки на нього з боку консервативних та буржуазно-націоналістичних діячів. Вони поширювали наклепницькі твердження про неоригінальність його драматичної творчості. На його за­хист виступили прогресивні вчені 0.Потебня. М. Сумцов, І.Франко, який всебічно проаналізував життєвий і творчий шлях пись­менника, показав його велику роль у розвитку української літератури та театру.

Помер М.Старицький 27 квітня 1904 року в Києві. Похова­ли його на Байковому кладовищі.

Як драматург М.Старицький зростав на прогресивних традиціях української, російської та зарубіжної літе­ратури. Особливо велике значення в цьому для нього мала драматична спадщина І.Котляревського і Т.Шевченка, М.Гоголя і О.Островського, В.Шекспіра і Ф.Шіллера. Найулюбле­нішими його драматургами, вчителями були класики російської драматургії Гоголь та Островський. Вони стали для нього своєрідною школою драматургійної майстерності.

Драматургійну творчість М.Старицький почав з Лібретто "Гаркуша" ( 1864р.) за однойменною п’єсою 0.Стороженка, а закінчив незавершеною оригінальною історичною драмою "Владислав ІУ"  (1904р) . Найбільше п’єс драматург написав у той час, коли безпосередньо був зв’язаний з українським театром.

Драматургійна спадщина М.Старицького велика. Відомо двадцять п’ять п’єс і один переклад "Гамлет" В.Шекспіра, одинадцять інсценізацій та переробок малосценічних творів різних авторів і тринадцять оригінальних п’єс.

Зокрема " За двома зайцями "- літературно-сценічна переробка М.Старицького за комедією І.Нечуя-Левицького "На Кожум'яках".

СПЕЦИФІКА ЗОБРАЖУВАНОГО В П’ЄСІ ЖИТТЯ

Події, що відбуваються в п’єсі М.Старицького " За двома зайцями" проходять в після реформний період в кінці XIX століття. Місце дії - передмістя Києва.

В цей час в містах України все ширшого розмаху зазнає розвиток капіталізму. З залежності від цього різко змінився і соціальний склад в місті і в селі. Колишні наймити ідуть із села в місто працювати на заводи і фабрики, середняки, які зміцнили своє господарство, володіють крамницями чи невеликими кустарними підприємствами за рахунок розорення мен­ших власників, заробляючи собі таким чином капітал.

Головною метою життя міщанина стають гроші, які штовхають його на всілякі компроміси і підлі вчинки.

Тож і в своєму творі М. Старицький показує типовий склад міського населення: тут і прості робітники (Степан, хлопці), і перекупка (Секлита, подруги), і розбагатілі міщани (Сірки) і морально розбещений, промотаний цирульник Голохвостов і інші.

Разом з цим М.Старицький яскраво змалював у своєму творі і небажання примирення одного соціального стану з іншим. Так, Голохвостий, який вважає себе "образованим дворянином" не хоче мати спільної мови з "мужиками" - простими хлопцями з народу, а Сірки, які забагатіли - не хочуть пускати на поріг своєї родички Секлити. Всі протиріччя виникають на грунті того, як матеріально забез­печена людина, яким авторитетом користується у "вищих колах". Письменник показує, який згубний вплив на людину можуть зробити гроші.

 В цей час на Україні, особливо в великих містах процвітає ще одне негативне явище - сліпе наслідування всього закордонного. Особливо це проявляється в моді та в манерах поведінки.

Ось як змальовує смаки багатих міщанок М.Н. Камінська у своїй книзі "История костюма": - "…Безвкусица богатых мещанок становится анекдотичной. Многие из них, покупая платье в дорогих модних лавках или выписывая их из Парижа, находят изысканные туалеты черезчур простыми и украшают их перьями, кружевами, бантами, цветами по собственному вкусу..."

Це можна побачити на прикладі Проні, яка в домі батьків запроваджує життя "по -модному". Вона вимагає від батьків вдягатись по-модному, говорити по-модному. А щодо себе самої, то вона вважає, що рівних їй по “образованності” і манерах поведінки в цілому Києві немає.

 Саме таких міщанок, які зазнали пагубного впливу грошей, коли багатство затьмарює всі найкращі людські якості: любов, чуйність, скромність, М.Старицький і виводить на перший план п’єси " За двома зайцями ". 

Поділ, Хрещатик, Липки - ось де проходить дія. Район Липок в цей час був аристократичним районом. На Хре­щатику поселялись бідніші люди. І, нарешті, Поділ був на­селений дрібними ремісниками, комерсантами, а в основному міщанами.

Міщани, які жили на Подолі, мріяли вибратися в Липки, коротше кажучи, вибратися на сходинку вище і тим самим за­безпечити собі спокійне життя».

З одного боку прагнення Голохвостого одружитися з багатою, але негарною дочкою Сірків і цим самим поліпшити своє складне матеріальне положення, з другого боку - не упустити гарної, хоча і бідної дівчини Галі.

Головний конфлікт в комедії зав’язується між Голохвостим, Пронею і Галею. Перед лицемірством стоїть два зав­дання, наміри женитися на Проні (цим самим він значно поліпшить своє матеріальне становище і головне - вилізти з боргів), по-друге звести Галю (вона йому сподобалась, але вона бідна, тому женитись на ній Гопохвостому не має ніяких перспектив).

З Пронею питання вирішене - вона цілком згідна вийти заміж за Голохвостого. А відносно Галі, він попадає в халепу. Галя любить Степана, а він - її. Борючись за своє кохання вони стають на перешкоді хитрому жениху і стараються роз­крити його лицемірність і брехливість, тим самим розкрити очі матері Галі – Секлиті, яка вірить в багатство і порядність Голохвостого.

Дійові особи в комедії поділяються на три табори. З однієї сторони: Голохвостий і його дружки, з другої сторони:

Галя і Степан, з третьої сторони - Проня і її батьки. Секлита спочат­ку стоїть на стороні Голохвостого, але зрозумівши усе переходить на сторону своєї дочки і Степана.

Боротьба ніж трьома сторонами надає комедії живого, гуморис­тичного виду.

ОСНОВНІ ПОДІЇ  П’ЄСИ

ВИХІДНА ПОДІЯ

Банкрутство цирульника Голохвастого.

ПОЧАТКОВА ПОДІЯ

Пошук Голохвастовим виходу з тяжкого матеріального становища і рішення женитися на Проні заради грошей

ЦЕНТРАЛЬНА ПОДІЯ

Викриття брехні, корисних планів Голохвастого.

ФІНАЛЬНА ПОДІЯ

Руйнування планів Голохвастого, розторгнення весілля, об’ява про банкрутство та арешт Голохвастого.

ГОЛОВНА ПОДІЯ

Неминучість розплати (за гріхи треба платити).

ПОДІЙНИЙ РЯД

1.     Розмова Сірка і Явдохи

2.     Зустріч Голохвостого з дівчатами

3.     Залицяння Голохвостого до Проні

4.     Знайомство Голохвостого з Галею

5.     Проня повідомляє батьків про своє сватання з Голохвостим

6.     Невчасний прихід Секлити до Сірків

7.     Сватання Проні

8.     Голохвостий у Секлити на день народженні. Сватання Галі

9.     Весілля Проні з Голохвостим

10.      Неждана поява Секлити біля церкви

11.      Розкриття намірів Голохвостого

КОНФЛІКТ                     

Між бажанням здаватися тим ким хотілося б бути і тим, хто ти є насправді.

ПРЕДМЕТ КОНФЛІКТУ

Гроші, придане (через них намагання покращити скрутне матеріальне становище).

ДІЯ

ДІЯ – розвивається навколо двох персонажів: Проні та її жениха Голохвастого. Решта персонажів вплітаються в сюжет у процесі розвитку подій і служить лише загостренню конфліктів між головними персонажами.

ПРОТИДІЯ

ПРОТИДІЯ – веде Секлита Лимариха. Це одверта і щира жінка, не вміє кривити душею. Це вона розкрила гнилу душу цирульника і домоглася того, що Сірки проганяють його з двору.

Спочатку протидію ведуть Галя, Степан.

Характер конфлікту – соціально-побутовий.

ТЕМА                   

Вирішується проблема безкультур’я та аморальності, душевної порожнечі та убогості, чванства та обивательська ситість людців в образі Голохвастого і його дружків, які зневажають свій народ, рідну мову, звичаї, народний побут і щосили пнуться до “вищого світу”, але їм протистоять люди в образах Галі, Степана, Секлити, для яких на першому плані природні почуття і повага до себе і до своїх корінь.

ІДЕЯ

Неминучість розплати для лицемірних людей з їх пустотою і аморальними вчинками.

Рано чи пізно зриваються маски і розкривається справжнє обличчя.

КОМПОЗИЦІЯ П’ЄСИ

ЕКСПОЗИЦІЯ

Сварка Сірків.

Банкрутство цирульника Голохвастого.

ЗАВ’ЯЗКА

Пошук зустрічі з Пронею Прокопівною і Голохвастовим, і свірка з парубками, освідчення в коханні.

РОЗВИТОК ДІЇ

Голохвастий сватається до Проні. Секлита сватає свою дочку за Голохвастого, хоче об’єднати їх долі.

КУЛЬМІНАЦІЯ

Секлита Лимариха зчиняє скандал перед вінчанням, розстроює весілля Сірків, викриває брехливість, лицемірність, корисні цілі Голохвастого.

РОЗВ’ЯЗКА

О’ява про банкрутство і арешт Голохвастого.

ЖАНРОВІ І СТИЛЬОВІ ОСОБЛИВОСТІ П’ЄСИ

ЖАНР П’ЄСИ - Сатирична комедія.

        Багатству художніх мотивів і образів комедії «За двома зайцями» відповідає довершена композиція, стилістика. Повноцінні людські характери, що діють у конкретних, яскраво змальованих запропонованих обставинах, додаткові психологічні нюанси для розкриття характерів героїв, так, наприклад у сценах сватання, дня народження Секлити, сварках бачимо виразне тло для розкриття характеру, що допомагають краще зрозуміти побут і традиції українського народу, його моральні та етичні погляди.

       Сильний етнографічно - фольклорний елемент. Що надає дії мальовничості, увиразнює драматизм конфлікту, робить яскравим його сценічне втілення.

       Голохвостий і Проня заговорили дивовижною мовою, яку можна вважати ще одним «персонажем» комедії «За двома зайцями». Власне, це якийсь мовний коктейль, суміш квазісалонної лексики, канцеляристу, суржику й просторіччя. Російські слова тут заплутуються в українських, французькі, потрапивши в недоречний контекст, обертаються ляпсусами («ми при боці заведемо таке монпансьє, що тільки пальці облизуй...»); «високий» стиль поглинається побутовизмами й стає схожим на авто пародіювання («улюбльон, аж окроп кипить...»). А ще ж є слова-каліки, всі оті «натиральні хвамілії», «чімпанцьке», «пенціон», «апальцини»...

        Голохвостий — у сенсі своєї одночасної належності до різних соціальних верств, професійних і національних ніш, — маргінал, людина, про яку можна сказати, що вона ні там ні сям. Це виказує й мовна клоунада, влаштована героєм   М.Старицького.   Він   Голохвостий,   але   водночас   і   Голохвастов. Українську мовну стихію цирульник намагається перекрити «благородною» російсько-французькою, — а виходить казна-що.

       Акценти саме такі: кумедна штучність Проні та Голохвостова — результат добровільної втрати природності, якогось аж агресивного заперечення своєї українськості. Тлумачення агресивності - як початок моральної деградації. І це теж традиція. За нею — моральний імператив, що визначав ставлення Т.Шевченка, М.Гоголя, А.Свидницького, того ж таки І.Нечуя-Левицького до гримас малоросійства. Коли Голохвостий презирливо кидає в бік хлопців із Подолу: «Дурні хахли!»; коли Проня Прокопівна дорікає батькам за те, що вони говорять «по-мужицьки», виникає ситуація абсурду. Криза ідентичності (якщо висловлюватися в термінах сучасної психології).

       У п'єсі багато місця займають етнографічні елементи.

       Характер конфлікту – соціально-побутовий.

ІІ. ЗАДУМ ВИСТАВИ

НАДЗАВДАННЯ

Викрити пережитки міщанства, аморальності несправжнього виховання які ще подекуди сьогодні мають місце.

Викрити безкультур’я, душевну порожнечу і убогість, чванство та обивательську ситість людців, які за всяку ціну хочуть влитися в середовище і пнуться до “вищого світу”.

НАСКРІЗНА ДІЯ

Комедійні намагання Голохвостого виглядати вихованою, багатою, культурною та освіченою людиною, хоча насправді він являє собою убогу, духовно та інтелектуально, людину.

ОБРАЗ І СТИЛЬ ВИСТАВИ

  «За двома зайцями» - ексцентрична комедія з міщанського побуту, і поставлена вона з урахуванням вимог до постановки комедій. Морально - естетичні проблеми та профонатичне відношення до своїх національних інтересів Проні та Голохвостого в основному виражаються на фоні здорового глузду персонажів, яким ведуть протидію - Секлита, Галя, Степан. Всіма своїми діями намагаються вказати на недолугість національного «перевертання» та бажання виділитися карикатурними манерами та прилученням до автентичного міщанства.

«За двома зайцями поженешся - жодного не спіймаєш», але Проня та Голохвостий намагаються спростувати перевірене століттями прислів'я. Голохвостий, який претендує одразу на два сімейства з однієї сторони керується почуттями, а з іншої меркантильними міркуваннями. Але і Голохвостий і Проня мали головну спільну рису - долучитися до вищого світу принижуючи пролетаріат, це головні зайці за якими вони погналися і потерпіли при цьому морально та фізично.

Конфлікт комедії носить соціально - побутовий характер. Образ вистави перегукується з самою назвою, так як головні герої створивши навколишньому середовищу ілюзію щодо своєї вищої «благородності» по відношенню до інших наносять певні маски, приховуючи своє істинне обличчя. Голохвостий -  відвертий авантюрист, який знаходить спільну мову навіть з Секлитою та втирається їй в довіру засобом для стабілізації матеріального становища за жертву обирає некрасиву, придуркувату Проню, домашнього тирана. Вона не звикла до уваги чоловіків і одразу відповідає взаємністю на почуття цирульника. Та нічого не склалося... В кульмінаційний момент всі дізнаються про істинні міркування. Таким чином, змінюючи маски неможливо досягнути поставленої мети переступаючи через долі інших людей. Тут переважає національний колорит над запанілим міщанством та його неприйняттям тверезомислячих героїв.

МАНЕРА АКТОРСЬКОЇ ГРИ

          Закон органічної поведінки актора на сцені потребує безумовного достовірного, внутрішнього виправданого сценічного життя актора в запропонованих обставинах п’єси, причому, чим умовіше середовище, в якому він діє, тим безмовніша повинна бути його поведінка. Але в кожній п’єсі – свої умови гри. Герої кожної п’єси живуть за своїми, чітко визначеними автором п’єси законами, за законами сценічної правди даної п’єси. Бути правдивим в комедії і в трагедії, в мелодрамі і в водевілі, - це значить жити на сцені за законами не життєвої правдоподібності, а за законами художньої правди даного твору.

          Всі актори вистави «За двома зайцями» оточуючи себе обставинами ролі, осягаючи логіку міркування образу, його ставлення до оточуючого світу, його життєвий ритм, поступово зближувались з образом, здійснювали вчинки за його логікою і на певному етапі вдало перевтілювалися.

          Перевтілення акторів було обумовлене запропонованими обставинами п’єси. Актори діяли за логікою образу, здійснювали вчинки, які продиктовані запропонованими обставинами.

           Всі актори змогли справитися зі своїми чітко визначеними завданнями: Свирид Петрович Головастий – актору необхідно вдатися до тонкої психологічної розробки образу молодика, який мріє вирватися з нужди, а тому, завойовуючи серце багатої нареченої Проні Прокопівни, пускає в хід усю свою привабливість. Психологічно витончено вибудувана і лінія його стосунків з Галею. Час від часу, особливо в сцені заручин, які спритно організовує Галинина матір – метка перекупка Лимариха, до нього приходить гостре відчуття незугарності свого становища, небезпеки, яке він жене від себе.

           Проня Прокопівна – виразний і доволі своєрідний сценічний образ. Актриса вдало імітує ті маски, які то напускає на себе, то зриває героїня у прагненні заволодіти серцем свого обранця. У стосунках з літніми батьками, засліпленими нерозсудливим обожненням своєї єдиної доньки, це домашній тиран, який не шкодує ні погрозливих жестів, ні вередливих інтонацій, аби повсякчас тримати їх у покірливій запопадливості.

           Так, як це комедія акторам було не важко грати, тому що розсмішити глядача набагато простіше і легше. Взаємовідносини з глядачем були добре вибудувані. Спілкування акторів було чітким та зрозумілим кожному.

                                                                                                                                 

РЕЖИСЕРСЬКА ТРАКТОВКА РОЛЕЙ

ГОЛОХВОСТИЙ

Син парикмахера, яки після смерті свого батька дуже скупого, вирішив розвернутися в "своє задоволення". Не вміючи вести справи він швидко  “погорів” і не бачачи іншого ви­ходу як женитися на багатій нареченій, продовжує своє жит­тя у тому ж дусі. Поступово з нього виробляється шахрай і авантюрист, який під панським одягом ховає свою нікчемність.

"Освіту" він одержав в своїй парикмахерській, приймаючи і засвоюючи зовнішні признаки освіченості у своїх клієнтів .

Тут він виробив манеру говорити , одягатись і триматися між людьми.

Всі гроші, які йому дісталися в спадковість від батьків, він протратив в компанії таких же людей, які і він, влаш­товуючи нічні випивки. У нього виробився своєрідній погляд на жінку, як на предмет свого задоволення, який можна купити за гроші. Це ми бачимо в сцені розмови Голохвостого і Галі.

До бідної дівчини він залицяється з цинічною зухвалістю,

заздалегідь впевнений, що досягне перемоги, ані на мить не за­думуючись про почуття дівчини.

Це - перукар, нахаба, який від міщан відстав, а до панів не пристав. Прагне будь-що, аби розбагатіти і відкрити свої магазини на Хрещатику. Тому він такий підлизливий та лагідний у розмові з Пронею (майбутньою багатою нареченою) та її батька­ми. Щоб справити відповідне враження на них, він мобілізує весь свій нехитрий запас перукарських любощів, вихваляється своїм багатством, "освідченістю". Все це робиться з єдиною користолюбивою ціллю : женитися на багатстві .

В образі Голохвостого - автор зобразив яскравий, викінчений тип напівписьменного міщанина, який забагато ду­має про свою "освідченість" завдяки іноземним словам, що їх нахапався і без пуття повторює. Особливо це напівграмотність,  проявляється і підкреслюється автором у третій дії, коли Голохвостий приходять до Лимарихи . Якщо на початку він почуває себе досить ніяково, незручно, то пізніше, коли збираються тут гості, перекупки  Голохвостий почуває себе, як риба у воді. Скинувши піджак  він пускається в танець, забуває про свою освідченість і це стало контрастом до всіх інших сцен, і особливо до останньої, коли Голохвостий з’являється до Проні у супроводі басів.

Відкритий перед усіма, Голохвостий не розгублюється .

Він перекривляючи всіх, промовляє "банкрот ". “... Ну що ж , що банкрбт? А хто тепер не банкрот ? Та коли б я був багатий то хіба пішов би до вашого смітника ? Да я, як найкращий ка­валер знайшов би собі у Липках нєвєсту! А не женився на вашій дурній   поторочі, поганій Проні!

НАДЗАВДАННЯ:   Врятуватись від банкротства.

НАСКРІЗНА      Д І Я : Одружитись з багатою дочко Сірків.

ЗЕРНО ОБРАЗУ: (гордий страус, нарцис,донжуан)

 

 

СЕКЛИТА

Рідна сестра Явдохи Сірко.

Життя в неї склалося по -іншому. Чоловік її рано помер і во­на залишилася одна з дочкою. Чекати допомоги від свої сестри не приходилося і вона сама починає заробляти на життя. Торгівля яблуками дає їй засоби на прожиття, а в хвилини самотності вона знаходить втіху у чарці.

Професія базарної торговки наклала відбитих на її ха­рактері. Вона пряма і криклива в розмові, наполеглива в дії. Вона розумна жінка і любляча мати. Її любов до дочки проявля­ється не в сюсюканні, а в прямоті роз’яснення життя. Надіється, що життя дочки складеться краще , ніж у неї.

НАДЗАВДАННЯ : Видати дочку за хорошу , багату людину.

НАСКРІЗНА  ДІЯ  : Обручити дочку з Голохвостим.

ЗЕРНО ОБРАЗУ:  проста, відверта жінка.( Базарна квочка)

ПРОНЯ

Дівиця засиділася у дівках.

У старої Явдохи було троє дітей. Двоє з них померли і Явдоха всю свою материнську любов перенесла на єдину доньку. Проні з раннього дитинства ні в чому не відмовляли. Її світог­ляд повністю сформувався в пансіоні куди Сірки віддали її вчитися.

В п’єсі М. Старицького ми вже бачимо сформовану тупу

міщанку і тільки можемо догадуватись що зробило її такою. В творі Нечуя - Левицького "На кожум’яках" багато розпові­дається про минуле Проні, про її життя в пансіоні, про бульварно - порнографічні книги, якими зачитувалася вона по ночах.

Повернувшись додому Проня швидко бере верх над батьками і починає роботи їх культурними. Побачивши Голохвостого вона зразу ж закохується в нього, тому що він відповідає ідеалу її вимріяного мужчини, про яких вона вичитала з книг.

В образі Проні показано, яким пустоцвітом стає людина, яка відірвана від свого середовища. Вона вважає себе красивою, своє вбрання модним, здобуті в пансіоні манері - взірцем краси.

Це манірна, примхлива, вередлива, пуста обивателька. З своїми подругами підступна і хитра. І навпаки, у розмові з Голохвостовим улеслива, пнеться показати свою освідченість, вихо­ваність в спотвореному вигляді і наслідуючи його манери і звичаї. Обоє стараються гратися у “вищий світ”, перепльовують один одного в манерах.

НАДЗАВДАННЯ:      Будь- що вийти заміж за "благо­родного кавалера".

НАСКРІЗНА   ДІЯ :     Сподобатись Голохвостому.

ЗЕРНО :  необразованість, примхливість. (Примхлива сорока)

                                     

ГАЛЯ

Молода, красива дівчина. Завжди весела, дотепна. Дуже працьовита дівчина, в неї завжди лад в хаті, одягнена просто зате зі смаком. Вірить у щире, непідкупне кохання. Вона не вірить Голохвостому, її відповідь йому: -“Я вам не пара. Шукайте собі панночок”.

Галя – щира дівчина, кохає Степана, який працює у них наймитом.

НАДЗАВДАННЯ :  доказати Голохвостому, що вона йому не пара.

ЗЕРНО : непідкупність.  Щира лебідка.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЯВДОХА

Явдоха, що називається, танцює під дудку своєї єдиної дочки.

Її мрія – побачити Проню в багатстві і щасті. Мати в усьому потурає їй. Сліпа материнська любов доводить до того, що стає грубою, вередливою в відносинах до неї.

Недалекоглядна, вона не бачить дурості своєї дочки і готова всій родині, цілому світові видерти очі за її єдину дочку.

НАДЗАВДАННЯ : Влаштувати благополучне майбутнє дочці.

НАСКРІЗНА ДІЯ: Вдало одружити Проню.

ЗЕРНО ОБРАЗУ: Зажерливість, жадність до багатства.(

  

 

 

 

 

 

 

 

 

СІРКО

Більш тверезо дивиться на речі, але його пересилюють дочка і дружина. Не вірячи в те, що його невродливу дочка може посватати працелюбний, багатий міщанин, він спочатку протестує дружині і дочці. Прихід Голохвастого на деякий час паралізує його тверезий, з міщанської точки зору, погляд на події.

Своє невелике господарство, яке забезпечує йому дохід, він “сколотив” своєю бережливістю і скупістю, відмовляючи собі в багатьох речах. Свій старий халат він проносив все своє життя, не тратячи гроші на купівлю нового.

НАДЗАВДАННЯ: влаштувати благополучне майбутнє дочці.

НАСКРІЗНА ДІЯ: знайти багатого жениха Проні.

ЗЕРНО ОБРАЗУ:    хитрий  хом*як

2.5. Композиція вистави

                              

                             

Режисерські епізоди

                                                    I епізод

                                         «Подільське надвечір'я»

Дійові особи:

Явдокія Пилипівна Сірко, Пилип Свиридович, Голохвостий, Прокіп

Свиридович, Степан, Хор

Конфлікт: Конфлікт між суб'єктивною та адекватною оцінкою Голохвостого.

Надзавдання: Сутність особи Голохвостого.

Наскрізна дія: Контраст карикатурних благородних манер на фоні здорового глузду місцевих жителів.

                                                 

                                                    II епізод

                                        «Галантний кавалер»

Дійові особи:

Голохвостий, Проня, Наталка, Настя.

Конфлікт: Зустріч Голохвостого з дівчатами. Надзавдання: Роздвоєність особистості Голохвостого. Наскрізна дія: Відраза до Проні.

                                               

                                                                                                                                                                                                                                                                                      

                                                  III епізод

                                            «Зустріч з Галею»

Дійові особи:

Секлита, Голохвостий, Галя.

Конфлікт: Зустріч з Галею та скандал з Секлитою.

Надзавдання: Щира симпатія до Галі.

Наскрізна дія: Під тиском матері, але мотивуючи це почуттями Свирид хоче одружитися на Галі.

                                              IV епізод

                                             «Новина батькам».

Дійові особи:

Явдокія Пилипівна, Прокіп Свиридови, Проня, Химка. Конфлікт: Новина Проні про заміжжя.

Надзавдання: Приготування батьків до зустрічі з майбутнім зятем. Наскрізна дія: Радість батьків з приводу Прониного сватання.

                                                   V епізод

                                     «Родинний Скандал у Сірків»

Дійові особи:

Проня, Секлита, Явдокія Пилипівна, Прокіп Свиридович, Химка. Конфлікт: Прихід Секлити на гостини до Сірків.

Надзавдання: Соціальне розшарування - привід для родинного скандалу.

 Наскрізна дія: Сварка.                                                                                           

                                                    VI епізод

                                            «Сватання Проні»

Дійові особи:

Явдокія Пилипівна, Прокіп Свиридович, Проня, Голохвостий, Химка.

 Конфлікт: Сватання Проні.

  Надзавдання: Взаємовигідне сватання.

  Наскрізна дія: Сіркам - зять, Проні - чоловік, Голохвостому - придане.

                                                   VII епізод

                            «Подія на дні народження Секлити».

Дійові особи:

Секлита, Голохвостий, Галя, Марта, Устя, Меронія, Степан, Дехто. Конфлікт: Друге сватання Голохвостого.

Надзавдання: Бажання Голохвостого задовольнити дві сторони та самого себе. Наскрізна дія: Осквернення Сірків та влиття у соціальне коло Секлити.

                                                   VIII епізод

                                           «Весілля не буде!»

 Дійові особи:

Явдокія Пилипівна, Прокіп Свиридович, Проня, Голохвостий, Химка, Секлита, Галя, Марта, Устя, Меронія, Степан, 2 баси, квартальний, Йоська.

 Конфлікт: Прихід Лимарихи у мить вінчання.

Надзавдання: Публічне розкриття корисливих намірів Голохвостого. Наскрізна дія: Розторгнення весілля, оголошення про банкруцтво. 

                      

Темпоритм вистави

           П'єса М. Старицького «За двома зайцями» відзначається легкістю сприймання, і є потужним, яскравим видовищем. Завдяки швидкості розгортання подій, міни місця дії, мовлення персонажів, танців, та співів вистава проходить в основному у швидкому, метушливому темпоритмі. Але він змінюється протягом вистави, набуваючи різного характеру та забарвлення.

Вистава відзначилася динамічністю і легкістю завдяки досконалому володінню такими найважливішими властивостями мистецтва актора, як здатність до миттєвого включення у запропоновані обставини, легкість переходів від однієї думки до другої, від одного емоційного стану до іншого. Рухливість, пластичність, мальовничість, музикальність, свідоме володіння своїми емоціями, модуляціями голосу, виразним тілом, тонке почуття стилю додали колориту для зображення потрібного темпоритму.

У зав'язці, Голохвостий знайомиться з героями, потім закручує стосунки з Пронею темпоритм має помірний характер. З'являється Секлита - вона застала на гарячому цирульника і свою дочку Галю - оберти темпоритму шалено збільшуються і він трансформується. Особливе значення темпоритм має при гулянні дня народження Секлити Лимарихи, у цьому епізоді він починає наростати коли Лимариха завела розмову з Голохвостим, далі набирає темпу і він не втрачається до кінця цього епізоду, так як у ньому багато танців, гулянь, і музики. Найважливішим є задати потрібний темпоритм і фінальній сцені, так як він охоплений особливою атмосферою, все стає на свої місця, а перед цим сльози, скандали, переживання розбитого серця, розкриття корисливих планів відносно Проні, і арешт - все скінчено. Найголовніше у цьому дуже швидкому темпоритмі зберегти ясність образів та подій.

Мотиви рухів і автор рухів, душевний процес, що їх народив, дають велике навантаження на загальну картину темпоритму. Тобто, тут важливі як дії персонажу, так і чуттєво психологічне навантаження. Відношення між швидкістю, легкістю, повільністю та важкістю дають ключ до внутрішнього світу ідей та волі.

Темпоритм змінюється протягом всієї вистави в залежності від розвитку дії, він коливається та набуває швидкості, яку задають запропоновані обставини.

Найголовніше — тримати та розвивати акторам почуття ритму, яке повинне зберегтися у всьому процесі репетиційної роботи та на самій виставі. Тому, що ця здібність народжує органіку сценічної атмосфери, яка викликає відповідну оцінку в глядача, створює атмосферу для глядацької зали.

                           

         

           2.7. Атмосфера вистави

           Атмосфера є одним із найголовніших елементів сприйняття вистави. Через взаємодію людини з оточуючим середовищем і запропонованими обставинами виникає сценічна атмосфера. Характер мислення людини, темпоритм її життя, і, нарешті психофізичне самопочуття сприяють виділенню атмосфери часу, в якому живуть і творять герої комедії «За двома зайцями».

         Атмосфера не тільки породжується основними подіями, а водночас являється причиною і наслідком цих подій.

          В картині «За двома зайцями» атмосфера виражена в планах Голохвостого, його авантюрних бажаннях все налагодити, у стосунках з різними людьми, лінгвістичними каламбурами, гумором, що супроводжує всі подіє п'єси. В загальному колориті картини, та динамічності життя фігур, що роблять образність ще більш яскравою. Атмосфера пов'язана з суб'єктивними почуттями героїв, особисте почуття повинне бути пов'язане з атмосферою.

Жарти, наприклад: «А то шкварчала ваша папіроска», «Химка — туди, Химка — сюди», «Га? — Та не гавкай» та інші, які викликають сміх, вчать з гумором дивитися на життя, бачити в ньому веселе й смішне.

Неповторна атмосфера київського Подолу, з особливим душевним складом його жителів, мовленням та гумором надає цій виставі незвичайний колорит святкового театрального дійства, забарвленого танцями, піснями, декораціями.

У виставі вельми відчутна присутність високого, духовного, з чим непорівнена суєтність поривань і прагнень комедійних персонажів. Вона і в церковних дзвонах, які раз у раз долинають з далини, і в перед весільній атмосфері.   А   свідоме   приземлення   ліричної   піднесеності   свідчить   про

оригінальне і водночас цілком вмотивоване сценічне прочитання класичної комедії. Ця вистава наповнена радісним відчуттям життя, ним править невмолима стихія театральної комедійної гри. Дії розвиваються дуже швидко, блискавично змінюються обставини, та місцеперебування героїв.

           Побутові штрихи зливаються з доповненням актора, з його настроєм доповнює загальну життєву картину. Потрібно правильно користуватися простором, звуком, світлом. Це також, в першу чергу, допоможе актору досягти високих художніх результатів. У фінальній частині, де натовп чекає розв'язки подій, що заварив Голохвостий, панує атмосфера збудження..

           Але більше за все атмосфера залежить від емоційного зерна.

           Весь візуальний ряд підкорений дії, доповнює та збагачує її, а тонкий смак у виборі кольорового вирішення не тільки відповідає стилю та духу епохи, але і створює атмосферу вистави.

        

      2.8. Пластика вистави

           Здатність створювати темпоритмом атмосферу дії настільки ж важлива і для вирішення пластичних та ритмічних сцен, в яких задіяні один або кілька акторів.

           Оскільки на сцені діє актор, цей простір повинен бути пластично глибоким і відповідати акторській пластиці та ролі. Перехідною ланкою від глядачів до пластики є тактильність поверхні, що визначає фактурні особливості матеріалів.

Композиційні рівні у виставі знаходяться у постійному динамічному розвитку, який диктує музично - звуковий лад та сюжетно - драматичний розвиток подій п'єси «За двома зайцями». Сценографія синтезує на своїй онові, створює динаміку «простих» просторових видів мистецтва, динаміку ліній, форм, кольорової та світлової гамми. Глядач має перейматися подіями, співпереживати, і таким чином самому долучитися до участі у виставі.

В силу особливостей, що характеризують відношення глядача і вистави сценічний простір повинен бути видовищним, викликати багато емоцій, розкриватися перед глядачем кожного моменту творчої відповідності до динаміки реального часу.

Актори не обмежуються виключно сценічним простором, наприклад Проня, під час однієї із своїх реплік виходить в зал, під час святкування весілля Проні та Голохвотосго деякі персонажі виходять на сцену із залу, публіка яскраво реагує на такі моменти.